Враження, уподобання, уривки думок, нотатник etc

01 листопада 2010

Прочитавши “Музей покнинутих секретів"


Коли дочитувала останні кілька десятків сторінок "Музею покинутих секретів", частіше робила перерви - мити посуд, переглянути пошту і подібне - все відтягувала момент завершення.
Гарно скомпонований роман на 800 сторінок українською мовою, який дійсно цікаво читати. Найкраще те, що він щось пробуджує: внутрішній порух, хвилювання, думки про різні речі. І не лише схвильовує, але й побуджує до якоїсь дії, - тільки я, без вектору, не знаю, куди цей імпульс застосувати.
Єдине, що трохи навіть не те щоб зіпсувало враження, але трохи внесло дисонансу у сприйняття, - це занадто "конфетні" фрагменти: там, де сучасні закохані сюсюкають одне до одного. Не знаю, в кого як, мене це трохи корбило, наче не вписувалось у загальний плин книги. Але ті моменти не зіпсували загального враження від "Музею..."
Маючи змогу порівнювати із кількома десятками творів сучасних визнаних світових письменниць, можу впевнено сказати, що твір цей - один із найкращих. А для нашої сучасної літератури - явище, яке важко переоцінити.
Раджу всім друзям. Правда, не всі, побачивши розміри книги, поділяють мій ентузіазм. Але книга суперов. Must-read для кожного нормального українця.

© Горобчик , AllRightsReserved.

Designed by ScreenWritersArena