Враження, уподобання, уривки думок, нотатник etc

17 листопада 2010

Дитячі спогади

У мене, як годиться, є тато, мама і молодша сестра, а ще є улюблені бабуся і дідусь. Мама каже, що пологи були важкими, я народилася мертвою, і мене довелося реанімувати.
Коли через два з половиною роки народилася сестра, вибирати для неї ім'я чомусь довірили мені, а я хотіла назвати її Вітею. Мені пояснювали, що Вітя - це хлопчаче ім'я і дівчинці не підходить, то може хай буде Віта? - але я Віту не хотіла. Врешті-решт, сказала, що хай вже буде Лєна. 
В дитинстві я буда плаксива і голосиста (не дай бог мені таку дитину), але коли плакала Лєна, мене це діставало. Одного разу, коли мама відійшла, я накрила малу подушкою, щоб вона не ревіла. Якби вчасно не зайшла мама (сполохана тишею), у мене могло б не бути сестри. 

З дитячих спогадів запам'яталося: 

  • страшенно боялася киплячого на плиті казана (особливо, коли в хаті не було дорослих)
  • мультик про дятла, коли нам вперше настроїли ЩЕ ОДИН канал на телвізорі (до цього був лише один)
  • завихрювання пилинок у сонячному промені, що падав через вікно у вітальні
  • стаашшшеннно цікаво на горищі, котре чомусь завжди закрите, а тут ремонт, і я залізла, а там стільки всякого скарбу, аж очі розбігаються: старі журнали із карикатурами, ослінчик із колесом (то була прялка), якісь штуки у мішечках, ікона із фольгою, татків щоденник (а він не був відмінником, як я!)
  • зелений запах - коли дєдик косив траву для кролів і брав мене з собою, я сиділа на горі скошенної трави в мотоциклєтній колясці і почувалася королевою світу
  • наші поїздки "на полянку" - так зараз би назвали вилазки на пікнік, а ми (дідусь, бабуся, я і Лєна) їздили влітку на нашому мотоциклі на природу, особливо запам'яталося місце, що здавалось тоді чарівним, бо там були і струмок, і трава і гарні дерева, і над усим цим співали птахи - лиш зараз усвідомила, насікльки я тоді була щаслива...

А ще ми з сестрою мали свої секрети від дорослих (вони недовго залишалися секретами):

  • переховування розбитого блюдця під диваном (до першого прибирання, але ми тоді ще про це не думали)
  • коли Лєна ненавмисне підпалила газети у відрі, що стояло біля плити і здійнялося полумя, я тушила його з чайника і рушником "вівітрювала" дим у форточку, щоб ніхто не здогадався, що тут було
  • я співучасник (точніше, свідок) знищення вирваної із Лєниного щоденника сторінки

© Горобчик , AllRightsReserved.

Designed by ScreenWritersArena