Враження, уподобання, уривки думок, нотатник etc

18 листопада 2010

Здається ті, хто "займаються" освітою на найвищих державних рівнях, не мають ані найменшого уявлення, як воно все відбувається в школах. Змусити б їх попрацювати в школі чи училищі (з виконанням усіх їх приписів та норм, програм, підручників та перевірками), вони б волали про звільнення. Може я неправа, але на високі посади в освіті та на розробників програм і підручників необхідно призначати людей, які мають хоча б п’ятирічний досвід роботи в школі (і бажано, не в 70-х роках, коли все було інше).

Важко спостерігати, як сестра намагається «відповідати» всім вимогам, витрачаючи власні кошти на роздрукування нікому не потрібних папірчиків (2 теки на 100 аркушів), працюючи за трохи більше ніж тисячу гривень, нервуючи перед кожною перевіркою, розплющена поміж програмними вимогами до знань-вмінь-навичок та реальними знаннями її вихованців. Вона розумна і досвічена, і таких, як вона - багато.
Мабуть, школа таки сильно змінилася з часу, коли до неї ходила я.
Подруга просто звільнилася після 6 років щоденних мук. Це робота, на якій тебе пресують звідусіль: керівництво школи і далі по вертикалі згори; учні, котрим те, що викладається, на фіг не треба (за поодинокими виключеннями), і які можуть собі дозволити фактично будь-що, починаючи з відверто-демонстративного ігнорування вчителя – і до матюків, погроз та скандалів з участю батьків. А ще дома – чоловік і дитина, яким потрібна увага ніжної мами та дружини, яка не може прийти до тями після божевілля школи.
Це я так, випустила пару, полегшено зітхаючи, що я не працюю в школі.

© Горобчик , AllRightsReserved.

Designed by ScreenWritersArena