Враження, уподобання, уривки думок, нотатник etc

25 листопада 2010

Про розуміння:

 

  • Все, що вас дратує в людях, допомагає зрозуміти щось у собі. - Карл Юнг.
  • Кожен чує лише те, що розуміє. - Гьоте
  • Щоб пізнати серце і розум людини, дивіться не на те, чого вона досягла, а чого вона прагне. - Халіль Джибран (Khalil Gibran)
  • В житті немає того, чого варто боятися. Є лише те, що треба зрозуміти. - Марі Кюрі.
  • Реальність іншої людини полягає не в тому, що вона вам відкриває, а в тому, чого не може відкрити. Відтак, намагаючись зрозуміти її, слухайте не те, що вона вам каже, а те, чого не каже. - Халіль Джибран (Khalil Gibran)
Далі

Більше діяти

Менше обдумувати і планувати, більше діяти. Обдумування майбутніх помилок і проблем у мене переважають, власне, саму дію. Заздрю дієвим людям. І навіть тим, хто вважає своїм недоліком щось зробити, не подумавши. Вони щось роблять, хоть і не завжди правильно, і мають результати.
Далі

З приводу "Сказать тебе о том, как я на тебя злюсь"

Сподобалась чергова нотатка Юлії Рубльової про приховану агресію та злість. На жаль, дуже актуальна проблема в моєму житті. Мовчу, подумки кажучи "це неважливо", "дрібниці". А все це "неважливо" там накопичується-накопичується, а потім БАХ: або несподівано вивалюю все на того, кого люблю і з ким живу, або затяжна і нестерпна депресія, якій начебто немає причин і в якої майже немає виходу.
Далі

22 листопада 2010

У відповідь на звернення Литвина мовний законопроект “забраковано” ще одним інститутом

Кілька цитат:
«Ухвалення проекту є недоцільним, оскільки замість суспільного компромісу й стабільності воно призвело б лише до погіршення ситуації в мовній ділянці…», – йдеться у документі. Експерти з Інституту імені Кураса констатують „суперечність між декларованою спрямованістю на захист прав громадян і реальним змістом законопроекту, який утверджує права однієї мовної групи за рахунок іншої”.
Внаслідок довільного трактування Хартії „російська мова здобуває можливості офіційного вживання майже на всій території країни, стаючи по суті другою державною мовою…
Головним механізмом надання російській мові переваги над українською, на думку науковців, є „відмова від реґулювання мововжитку в недержавній сфері, що означає згоду держави на вільну конкуренцію мов, у якому, з огляду на кращі стартові умови, неминуче перемагатиме російська…
Водночас законопроект не містить жодних механізмів подолання характерної нині для українського суспільства асиметрії двомовності, тобто збільшення кількості російськомовних громадян з активним знанням державної мови. Інакше кажучи, замість захисту мовних прав громадян маємо тут намір увічнити наслідки радянської політики русифікації”.

Далі

19 листопада 2010

Кінець робочого тижня:-)

Так приємно усвідомлювати, що до кінця робочого дня (і тижня!!) - лише якихось півгодини, а вдома мене чекає чергова серія House MD, і що, можливо, у Сані буде Інтернет (п’ятниця, субота, неділя) і він зателефонує, і що завтра можна виспатися донесхочу. Ммм, так приємно про це думати, наче шоколадна згущенка в мозку розтікається...  Люблю вечір п’ятниці!!
Далі

18 листопада 2010

Здається ті, хто "займаються" освітою на найвищих державних рівнях, не мають ані найменшого уявлення, як воно все відбувається в школах. Змусити б їх попрацювати в школі чи училищі (з виконанням усіх їх приписів та норм, програм, підручників та перевірками), вони б волали про звільнення. Може я неправа, але на високі посади в освіті та на розробників програм і підручників необхідно призначати людей, які мають хоча б п’ятирічний досвід роботи в школі (і бажано, не в 70-х роках, коли все було інше).
Далі

17 листопада 2010

Дитячі спогади

У мене, як годиться, є тато, мама і молодша сестра, а ще є улюблені бабуся і дідусь. Мама каже, що пологи були важкими, я народилася мертвою, і мене довелося реанімувати.
Коли через два з половиною роки народилася сестра, вибирати для неї ім'я чомусь довірили мені, а я хотіла назвати її Вітею. Мені пояснювали, що Вітя - це хлопчаче ім'я і дівчинці не підходить, то може хай буде Віта? - але я Віту не хотіла. Врешті-решт, сказала, що хай вже буде Лєна. 
В дитинстві я буда плаксива і голосиста (не дай бог мені таку дитину), але коли плакала Лєна, мене це діставало. Одного разу, коли мама відійшла, я накрила малу подушкою, щоб вона не ревіла. Якби вчасно не зайшла мама (сполохана тишею), у мене могло б не бути сестри. 
Далі

16 листопада 2010

Не зникай надовго

Здавалося б, чим довше від тебе немає дзвінків, новин, листів, тим більше я маю скучити за тобою. Але я лише починаю хвилюватися.  Від тривалої відсутності будь-якого контакту мої спогади з кольорових перетворюються на чорно-білі і потріскані. Відчуття притупляються. Я вже було злякалася, що між нами щось не так.
А потом ти подзвонив, ми поговорили фактично ні про що, просто я чула твій голос, я його впізнавала, віживлялися призабуті спогади, спалахували асоціації. Я ледь не луснула від  бажань і відчуттів, що переповнювали мене :-)
Не зникай надовго.
Далі

12 листопада 2010

Найцікавіші думки й питання приходять, коли йду з роботи додому. Чи то свіже повітря так впливає, чи підсвідомість радіє закінченню робочого дня, чи якийсь інший фактор. Часом іду і думаю - оце треба буде запам'ятати і  зразу записати. І ось я вдома, і ніяк не згадаю, що ж то за цінну думку я мала запам'ятати. І так - дуже часто.
Далі

09 листопада 2010

Осінні мотиви

Жодна осінь не подобалася мені більше цієї. Чомусь більшість значних в моєму житті подій трапялися саме восени. І долі було байдуже, що я не люблю осінь, з її дощами, сирістю, калюжами, низьким невдоволеним небом, похмурими ранками і повертаннями з роботи вже поночі. Восени я з кимось знайомилася, не бажаючи цього, стрічала друга, що давно “випав” з мого життя, закохувалася, отримувала нову роботу. І була ця вічна суперечність між подіями і осіннім пейзажем.

А зараз осінь така лагідна, привітна і щемливо-прощальна. Шкода, що має закінчитися. Насолоджуюся нею, вдихаючи повітря із димною нотою.

Далі

08 листопада 2010

Не позбавляйте мене вражень від фільмів

Терпіти не можу, коли мені хтось нароком чи ненароком переказує фінал фільму або відгадку. Щойно в Твітері зовсім випадково натрапила на таке повідомлення про фільм “Inception”, якого я ще не бачила. І що тепер робити? Надіятися, що забуду те, що прочитала чи відмовитися від фільму, який тепер наче хтось пожував і виплюнув? Ну навіщо так робити, коли тебе не просять? Невже так важко знайти інший спосіб продемонструвати власний інтелект. Враження, що день зісповано :-(

Далі

01 листопада 2010

Прочитавши “Музей покнинутих секретів"


Коли дочитувала останні кілька десятків сторінок "Музею покинутих секретів", частіше робила перерви - мити посуд, переглянути пошту і подібне - все відтягувала момент завершення.
Гарно скомпонований роман на 800 сторінок українською мовою, який дійсно цікаво читати. Найкраще те, що він щось пробуджує: внутрішній порух, хвилювання, думки про різні речі. І не лише схвильовує, але й побуджує до якоїсь дії, - тільки я, без вектору, не знаю, куди цей імпульс застосувати.
Єдине, що трохи навіть не те щоб зіпсувало враження, але трохи внесло дисонансу у сприйняття, - це занадто "конфетні" фрагменти: там, де сучасні закохані сюсюкають одне до одного. Не знаю, в кого як, мене це трохи корбило, наче не вписувалось у загальний плин книги. Але ті моменти не зіпсували загального враження від "Музею..."
Маючи змогу порівнювати із кількома десятками творів сучасних визнаних світових письменниць, можу впевнено сказати, що твір цей - один із найкращих. А для нашої сучасної літератури - явище, яке важко переоцінити.
Раджу всім друзям. Правда, не всі, побачивши розміри книги, поділяють мій ентузіазм. Але книга суперов. Must-read для кожного нормального українця.
Далі

© Горобчик , AllRightsReserved.

Designed by ScreenWritersArena