В терапии, да и в жизни, регулярно наступает такой этап, что недостаточно просто сидеть и понимать себя или то, что говорит терапевт. Надо выйти в свою жизнь и попробовать сделать что-то по-другому, не так, как ты привык. Именно сделать: сказать что-то другое, не такое, как всегда, сказать "да" там, где ты всегда говорил "нет", сказать "нет" там, где ты привык говорить "да", обнять того, кого ты отталкивал, не отталкивать того, кто тебя обнимает, спрашивать тогда, когда ты привык молчать или наоборот, одним словом, - начинать пробовать по-другому.Джерело: ULITZA - Про будущее
Показ дописів із міткою життя. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою життя. Показати всі дописи
30 вересня 2011
Дуже сподобалось "Про майбутнє" від Юлії Рубльової
18 вересня 2011
Нещасні млинці
Просто страх, як я можу все зіпсувати на кухні. Сашко тиждень тому вперше робив млинці і в нього одразу вони вийшли тоненькі, рівномірно підсмажені і дуже смачні. Сьогодні я вирішила спробувати теж, робила по тому ж рецепту з тією ж послідовністю.
Тісто розтікається по сковорідці нерівномірно, з пухирцями і утовщеннями, не перевертається на інший бік (пробувала лопаткою, виделкою, перевертанням), точніше, перевертається, але з недопустимими наслідками.
В результаті вийшло десь 5-6 млинців неапетитного зіжмаканого вигляду і неоднорідного кольору, на тарілці виглядають так, що навіть я (невибаглива в їжі) без сліз не гляну. Терпіння на решту тіста не вистачило, тому вилила.
Не знаю, в чому була моя помилка: занадто гаряча чи холодна сковорідка, занадто мало чи багато на ній олії, може порція тіста була завеликою чи тісто загусте.
ПС: Оце зараз думаю: продовжувати завтра тренуватися (з ризиком зіпсувати ще порцію продуктів) чи дочекатися майстер-класу від чоловіка? Так хотілося перед ним похвалитися...
Далі
Тісто розтікається по сковорідці нерівномірно, з пухирцями і утовщеннями, не перевертається на інший бік (пробувала лопаткою, виделкою, перевертанням), точніше, перевертається, але з недопустимими наслідками.
В результаті вийшло десь 5-6 млинців неапетитного зіжмаканого вигляду і неоднорідного кольору, на тарілці виглядають так, що навіть я (невибаглива в їжі) без сліз не гляну. Терпіння на решту тіста не вистачило, тому вилила.
Не знаю, в чому була моя помилка: занадто гаряча чи холодна сковорідка, занадто мало чи багато на ній олії, може порція тіста була завеликою чи тісто загусте.
ПС: Оце зараз думаю: продовжувати завтра тренуватися (з ризиком зіпсувати ще порцію продуктів) чи дочекатися майстер-класу від чоловіка? Так хотілося перед ним похвалитися...
28 серпня 2011
Невпевнено
Переїхали з Кіровограду до Борисполя. Відчуваю себе не своїй тарілці. А тут ще пошук роботи. Я вже відвикла від цього своєрідного полювання і хвилювань.
11 квітня 2011
Кухонний гарнітур
Триває ремонт. Почався активний пошук того, що і як стоятиме в кухні та ванній. Після кількох невдалих спроб “намалювати” собі кухню в різних програмах, врешті вдалося створити у Google SketchUp отаке:

Перший варіант відрізняється від другого лише кольором висувних якщиків. Ще не знаю, який з них кращий. Поки що зупинилися на цій гаммі, але продовжуємо думати

Оновлений варіант: між мийою та плитою залишаємо вільну робочу поверхню:
Далі
Перший варіант відрізняється від другого лише кольором висувних якщиків. Ще не знаю, який з них кращий. Поки що зупинилися на цій гаммі, але продовжуємо думати
Оновлений варіант: між мийою та плитою залишаємо вільну робочу поверхню:
05 квітня 2011
04 квітня 2011
Зміни
За останній час:
Враження, що все стоїть. Або затишшя перед бурею, або просто тупий застій, який я не маю пока чим рознести.
Далі
- втратила роботу
- повним ходом йде ремонт в нашій квартирі, але кінця-краю йому ще не видно, навіть не визначилися цілковито із кольоровими рішеннями для кімнат
- коханий захворів і тяжко переносить свою недугу (психологічно тяжко, бо не звик хворіти)
Враження, що все стоїть. Або затишшя перед бурею, або просто тупий застій, який я не маю пока чим рознести.
22 січня 2011
15 грудня 2010
Іноді читаєш щось і виникає відчуття захопленої заздрості, що хтось зміг так вдало омовити твій внутрішній світ. В мене завжди була проблема із висловленням-себе. Коли всередині завихрення емоцій, я зазвичай просто чекаю, поки мене "попустить" і лише тоді намагаюся сказати те, що відчуваю. Важко говорити, коли зла і роздратована і тоді фразою "Прошу, дай мені спокій" (варіант: "Забудь про мене на 15 хв") намагаюсь відгородити інших від внутрішнього шквалу, поки він не вгамується. Коли щаслива, взагалі говорити не можу і не знаю про що і як. Часто змушую себе говорити те, що непокоїть (цікавить), хоча природня обережність (боязкість) пручаються і затуляють рота. Іноді не знаю кордону, який відмежовує те, що варто говорити/питати і те, що не варто - і в таких випадках відмовчуюсь.
Далі
08 грудня 2010
Серіалізація реальності
Передивилася всі сезони «Big Boom Theory» та «Lie to Me» за останні два тижні.
Серіали як втеча від реальності.
Тепер дивлюся “Californication”. У визначенні жанру стояло: комедія, драма. Проте комедії там зовсім трохи. Так, драми вистачає, і матюків теж (у перекладі звучать більш нав’язливо, ніж в оригіналі), але втекти від реальності цим серіалом не виходить.
Мене коробить, і я не знаю, що робити, хочеться вмовити себе, що це тимчасово. Здається, мені протипоказано дивитися такі фільми, стає ще гірше.
Підписатися на:
Дописи
(
Atom
)