Враження, уподобання, уривки думок, нотатник etc

Показ дописів із міткою суспільство. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою суспільство. Показати всі дописи

23 січня 2014

For foreigners interested in Ukraine, now

Dear friends, please, share this message on situation in Ukraine from Ukrainian writer Yuri Andrukhovych. (translation - Vitaly Chernetsky)

Dear friends,
especially foreign journalists and editors,

These days I receive from you lots of inquiries requesting to describe the current situation in Kyiv and overall in Ukraine, express my opinion on what is happening, and formulate my vision of at least the nearest future. Since I am simply physically unable to respond separately to each of your publications with an extended analytical essay, I have decided to prepare this brief
statement which each of you can use in accordance with your needs. The most important things I must tell you are as follows.

During the less than four years of its rule, Mr. Yanukovych’s regime has brought the country and the society to the utter limit of tensions. Even worse, it has boxed itself into a no-exit situation where it must hold on to power forever—by any means necessary. Otherwise it would have to face criminal justice in its full severity. The scale of what has been stolen and usurped exceeds all imaginination of what human avarice is capable.

The only answer this regime has been proposing in the face of peaceful protests, now in their third month, is violence, violence that escalates and is “hybrid” in its nature: special forces’ attacks at the Maidan are combined with individual harassment and persecution of opposition activists and ordinary participants in protest actions (surveillance, beatings, torching of cars and houses, storming of residences, searches, arrests, rubber-stamp court proceedings). The keyword here is intimidation. And since it is ineffective, and people are protesting on an increasingly massive scale, the powers-that-be make these repressive actions even harsher.
Далі

30 серпня 2012

Чи маю я право, якщо я про нього не знаю?

1585971Це мені лише здається, що правова інформованість більшості українців дуже низька? Чи тільки я не знаю того, що відоме іншим? Я, наприклад, вивчала  "Правознавство" в універі більше десяти років тому, пам'ятаю, що предмет викладався формально, був нудний і що я зараз нічого не пам'ятаю з того, що тоді вивчила.
Хтось може сказати: "Вчи закони" або "Візьми ... кодекс, там написано". Але я не юрист, щоб перечитувати і "вникати" у всі статті закону, поки доберусь до потрібного місця. І ще не факт, що я розберуся в тому, що там сказано.
Далі

12 листопада 2011

Якою мовою я говорю?

Я вважаю себе україномовною. Проте є “але”. В моїй сімї ніколи не говорили чистою українською мовою. Зараз вдома я теж говорю суржиком.І хоча я можу говорити літературною українською, вона мені звучить неприродньо, саме в моєму виконанні.
Зазвичай, в компанії російськомовних співрозмовників переходжу на російську, англомовних – на англійську, в компанії “справді україномовних” говоримо літературною українською. Мені легко спілкуватися українською з людиною, яка може привітатися зі мною “Привіт” (замість звичного “Прівєт”) без саморефлексії і яка не займається внутрішнім перекладом суржику на українську.
Далі

22 січня 2011

Обери життя

Далі

18 листопада 2010

Здається ті, хто "займаються" освітою на найвищих державних рівнях, не мають ані найменшого уявлення, як воно все відбувається в школах. Змусити б їх попрацювати в школі чи училищі (з виконанням усіх їх приписів та норм, програм, підручників та перевірками), вони б волали про звільнення. Може я неправа, але на високі посади в освіті та на розробників програм і підручників необхідно призначати людей, які мають хоча б п’ятирічний досвід роботи в школі (і бажано, не в 70-х роках, коли все було інше).
Далі

25 вересня 2010

Баланс добра і зла

Я вірю, що люди переважно добрі. Інакше кажучи, що гарних людей набагато більше, ніж поганих. 
Погане трапляється тоді, коли хороші люди бездіють. А бездіють вони, як мені здається, з двох причин: або соромляться, або лінуються.
Я деколи ловлю себе на думці, що не роблю чогось хорошого (що хотіла б зробити) саме через одну з цих причин (або через обидві).
Далі

© Горобчик , AllRightsReserved.

Designed by ScreenWritersArena