З приводу "Сказать тебе о том, как я на тебя злюсь"

Сподобалась чергова нотатка Юлії Рубльової про приховану агресію та злість. На жаль, дуже актуальна проблема в моєму житті. Мовчу, подумки кажучи "це неважливо", "дрібниці". А все це "неважливо" там накопичується-накопичується, а потім БАХ: або несподівано вивалюю все на того, кого люблю і з ким живу, або затяжна і нестерпна депресія, якій начебто немає причин і в якої майже немає виходу.

Раджу до прочитання: ULITZA - Далее: сказать тебе о том, как я на тебя злюсь

Далі

Дитячі спогади

У мене, як годиться, є тато, мама і молодша сестра, а ще є улюблені бабуся і дідусь. Мама каже, що пологи були важкими, я народилася мертвою, і мене довелося реанімувати.

Коли через два з половиною роки народилася сестра, вибирати для неї ім'я чомусь довірили мені, а я хотіла назвати її Вітею. Мені пояснювали, що Вітя - це хлопчаче ім'я і дівчинці не підходить, то може хай буде Віта? - але я Віту не хотіла. Врешті-решт, сказала, що хай вже буде Лєна. 

В дитинстві я буда плаксива і голосиста (не дай бог мені таку дитину), але коли плакала Лєна, мене це діставало. Одного разу, коли мама відійшла, я накрила малу подушкою, щоб вона не ревіла. Якби вчасно не зайшла мама (сполохана тишею), у мене могло б не бути сестри. 

Далі

Мій племінник Олежко

Далі