Без спойлерів про дивовижну книгу

Прочитала книгу, яка вразила мене найбільше будь-якої іншої, з прочитаних  за останні 10 років. Є книжки, які змушували сильно задуматися, але ця - не лише задуматися про дещо, але й пережити деякі речі, змусила бачити її персонажів уві сні і - як ніяка жодна книга - ідентифікуватися із цими персонажами.

Що мене в ній так вразило? В чому її сила (особисто для мене)?

По-перше, цікава історія. Ця книга - з тих, які змушують хотіти знати, що там буде далі на наступній сторінці, і разом з тим - переживати і боятися перегорнути її. Котру читаєш, не помічаючи, як бухкає серце і, іноді, не помічаючи, що вже третя ранку.
По-друге, на відміну від багатьох інших книг фентезійного жанру, принадою котрих є виключно сюжет, у цій серії книг прекрасно виписані персонажі, їх внутрішній світ, сумніви, прагнення. Тут навіть поганці - не абсолютні поганці, бо ми розуміємо їх мотивацію, їх страхи, причини, з яких вони такі негідники. Що не заважає їх ненавидіти. Чи заважає? Саме персонажі книги, як на мене, є найсильнішою стороною книги - те, що авторка так знає людей і так вміє оживити їх с своєму світі. Нехай вони іноді бісять своєю недоумкуватістю (нерозторопністю), але ж так і роблять люди в реальному житті: ведуть себе по-людськи нерозумно, незалежно від наших бажань.
Поволі, непомітно і невідворотно входить в життя читача один із другорядних персонажів, який стає душею книги і якого хочеться мати собі за друга. Якби мене спитали, з ким із вигаданих персонажів всіх часів і народів я б хотіла поспілкуватися - я б назвала цього персонажа: Блазень/Коханий/Бурштин/Лорд Голден
По-третє, світ, створений авторкою - один із найпереконливіших світів, які не існують в реальності. Хто читав "Пісню криги та полум'я", знає, про що я кажу. Про те, що все видається достовірним, здається, що це не вигадка, а просто альтернативна/паралельна реальність, із усіма її інтригами, політикою, географією, національними стереотипами тощо. Подібний (за достовірністю) світ створила і Робін Хобб. Світ на залишках цивілізації елдерлінгів та драконів, світ, в якому страшно жити, але одночасно - хочеться спробувати, хоча б заради того, щоб познайомитися із головними героями. Закінчивши читати 6 томів серії (насправді їх 9), я майже день проплакала. Частково тому, що не такого хотіла закінчення.  А здебільшого - тому, що мене викинули із того світу, в який я повірила, в якому прижилася, в якому б хотіла залишитися ще трохи. Авторка написала ще 4 книги про той світ (на жаль, без улюблених персонажів), але я все ніяк не розпочну читання - відкладаю на потім, як останню в житті коробку цукерок.

Читання цієї серії навіяло спогади про прочитану колись “Ліву руку темряви” Урсули Ле Гуїн, аж ось вирішила перечитати і ту полюблену колись книгу.
Читала російською, тепер збираюсь перечитати англійською.